сло́во
-а, с.
1. Мовна одиниця, що являє собою звукове вираження поняття про предмет або явище об'єктивного світу. || Заклинання, що, за марновірним уявленням, має магічну силу. || В обчислювальній техніці – послідовність символів ("літер") для позначення виду даних, повідомлення і т. ін.
• Вказівне́ сло́во грам. — вказівний займенник або прислівник, який накреслює в головному реченні значення, що конкретизується підрядним реченням.
• Го́стре сло́во — сповнений дотепу, влучний, дошкульний вислів або одне слово.
• Зарезерво́ване сло́во — у мовах програмування – ключове слово, що не може використовуватися як ідентифікатор.
• Ключове́ сло́во — у мовах програмування – а) слово, яке в певних контекстах описує мовну конструкцію; б) слово або словосполучення природної мови, яке вибирається з тексту документа та використовується для його індексування.
• Маши́нне сло́во — у системах обробки інформації – послідовність символів, яка займає одну комірку пам'яті машини; може бути командою, числом, літеро-числовою послідовністю.
• Мода́льне сло́во грам. — слово, що виражає відношення змісту мовлення до дійсності.
• Сло́во в сло́во — абсолютно точно, відповідно до якогось тексту, розмови тощо; дослівно.
• Сло́во за сло́вом — повільно, поступово.
• Соло́не сло́во — грубий, непристойний вислів.
• Сполу́чне сло́во грам. — повнозначна частина мови (перев. займенник або займенниковий прислівник), що виступає в ролі підрядного сполучника.
2. тільки одн. Мова, мовлення. Друковане слово .
3. Висловлювання, фраза. || розм. Відповідь, розповідь. || у формі оруд. в. мн. слова́ми кого , чиїми . Уживається у знач. як говорив (писав, учив…
Начните вводить слово: