чин
-у, ч.
1. Черговий розряд, ранг за встановленим порядком проходження військової та цивільної служби. || У дореволюційній Росії – звання державного службовця за табелем про ранги. || церк. Духовний сан, стан.
• Чин чи́ном; Чин по чи́ну — так, як слід.
2. уроч. Службовець того або іншого службового розряду. || заст. Особа, що посідала високе соціальне становище в суспільстві, наділена високими правами. || заст. Особа, яка виконувала певні ритуальні обов'язки.
3. заст. Діяльність, дія, праця.
4. Спосіб, прийом, за допомогою яких що-небудь здійснюється, відбувається. Головним чином .
• Таки́м чи́ном — а) так; б) (вставн. сл.) отже.
• Яки́мось (яки́мсь) чи́ном — а) якось, чимсь; б) звідкись, з якихось джерел.
Начните вводить слово: