ФЕНО́МЕН (от греч. phainomenon - являющееся),
• необычный, исключительный факт, явление.
• Филос. понятие, означающее явление , данное нам в опыте, чувственном познании (в противоположность ноумену, постигаемому разумом).
Толковый словарь русского языка И. С. Ожегова и Н. Ю. Шведовой
ФЕНОМЕН
ФЕНОМЕН -а, м, (книжн.).
• 1. Явление, в к-ром обнаруживается сущность чего-н. Ф. долголетия, мода - социальный ф.
• 2.0 человеке или явлении, выдающемся, исключительном в каком-н. отношении.
• 1. Явление, в к-ром обнаруживается сущность чего-н. Ф. долголетия, мода - социальный ф.
• 2.0 человеке или явлении, выдающемся, исключительном в каком-н. отношении.
Украинский толковый словарь
ФЕНОМЕН
фено́мен
-а, ч.
1. Рідкісне, незвичайне, виняткове явище. || який або чого . Про когось надзвичайно видатного, про те, що є особливо визначним, винятковим, що дуже рідко трапляється. || Про людину з рідкісними здібностями, властивостями, нахилами.
2. філос. Явище, єдине в своєму роді, взяте в його цілісності, в єдності з його сутністю й дане нам у досвіді, сприйняте органами чуттів.
3. У філософії І. Канта – явище, що осягається досвідом і протиставляється ноумену як "речі в собі".
-а, ч.
1. Рідкісне, незвичайне, виняткове явище. || який або чого . Про когось надзвичайно видатного, про те, що є особливо визначним, винятковим, що дуже рідко трапляється. || Про людину з рідкісними здібностями, властивостями, нахилами.
2. філос. Явище, єдине в своєму роді, взяте в його цілісності, в єдності з його сутністю й дане нам у досвіді, сприйняте органами чуттів.
3. У філософії І. Канта – явище, що осягається досвідом і протиставляється ноумену як "речі в собі".
Большой русско-украинский словарь
ФЕНОМЕН
сущ. муж. рода феномен