ТА: значение слова

та. Ж. р. от тот.

ж. разг.
Женск. к сущ.: тот (1*).

местоим. указат., см. тот.

•с. "и, дальше", таже – в том же знач., стар., укр. та "и", др.-русск. та, таже δέ, καί, ст.-слав. та και (Супр.), болг. та "и, итак" (Младенов 627), сербохорв. та̏ – та "как ..., так и", та̏ "однако", словен. tà "да, однако".

•Во всяком случае, родственно местоим. *tъ (см. тот). Сравнивают с лит. tuojaũ "тотчас" (где jaũ связано с уже́, см.), гомер. τῶ "тогда", далее также с др.-инд. tāt "вследствие этого" – част. из формы отлож. п. ед. ч.; см. Бругман, Grdr. 2, 3, 998; Траутман, ВSW 311 и сл.; Вондрак, Vgl. Gr. 2, 462; Младенов 627.

та

I див. той  . II спол.

1. єднальний. Уживається для поєднання двох рівноправних синтаксичних одиниць; за значенням відповідає спол. "і".

1. Поєднує однорідні члени речення. || Поєднує в інтонаційне ціле два слова, що виражають єдине поняття або коло близьких понять. || З'єднує повторювані слова з метою підсилення вислову.

2. Поєднує речення, які виражають одночасність дії. || Поєднує речення, у другому з яких є вказівка на несподіваність, раптовість дії, події.
• Та й — а) поєднує однорідні члени речення й цілі речення; б) указує на несподіваний перехід від однієї дії до іншої; в) поєднує однорідні члени речення або цілі речення, що виражають причиново-наслідкові відношення.


2. приєднувальний. Приєднує члени речення й цілі речення, що доповнюють, уточнюють раніше висловлену думку. || У сполуч. з присл. ще уточнює та підсилює виразність раніше висловленої думки. || Уживається в значенні, близькому до крім того, до того ж (із підсил. відтінком).
• Та й — а) приєднує члени речення й цілі речення, що доповнюють, уточнюють раніше висловлену думку; б) на початку питального речення підсилює думку попереднього речення.


3. протиставний.

1. Приєднує речення або члени речення зі значенням протиставлення, невідповідності чи обмеження попереднього; за значенням близький до спол. але, проте. || Уживається з обмежувальним значенням; за значенням близький до спол. тільки.

2. Уживається в протиставно-допустових конструкціях на початку головного речення, підкреслюючи логічну невідповідність між змістом головного та підрядного речень. || З обмежувально-допустовим значенням уживається для сполучення однорідних членів речення. || Разом із спол. зате вживається з відтінком компенсаційного протиставлення.
• Та ба — уживається для вираження заперечення спо…

мест.
жен. от тот

см. )тот

---

tantalum

та см. тот

местоим. сущ. та от слова: тот   местоим.-прилаг. той

ж.
р. к тот ́

ж. от тот quella

ona

dálnopisný stroj

же
tatáž

táž

же Англия
tatáž Anglie

же самая
tatáž

táž

семья
ta rodina

часть чиновников
ta část úředníků

см. тот

см. тж. → тот .

ж. р. к тот.

zet- that, those (ещё: тот, то, те) .

ИАХА — полинезийская дубинка в виде расширяющегося кверху ромба с удлиненной рукоятью.