СЛОВО -а, мм. слова, слов, словам, ср.
• 1. Единица языка, служащая для наименования понятий, предметов, лиц, действий, состояний, признаков, связей, отношений, оценок. Знаменательные и служебные слова. Происхождение слов. С. в с. (о переводе, пересказе: буквально). Не нахожу слов или не хватает (нет) слов для чего-н. (не в состоянии выразить что-н. от волнения, возмущения). С. за с. (о постепенном развитии разговора, спора; разг.). В одно с. (употр. в случаях, когда двое или многие сказали одновременно одно и то же; разг.). Слова не добиться от кого-н. (трудно вызвать на разговор). Словом не обмолвился кто-н. (не произнёс ни слова, промолчал;разг.). Двух слов связать не может кто-н. (перен.: о том, кто не умеет понятно изложить свою мысль; разг. неодобр.).
• 2. ед. Речь, способность говорить. Дар слова.
• 3. обычно мн. Разговор, беседа, что-н. сказанное. Понять друг друга без слов. Рассказать в немногих словах. Спасибо на добром слове (за хорошие, добрые слова). Перейти от слов к делу. Передать что-н. на словах:(устно). Взять свои слова обратно (отказаться от сказанного). Добр только на словах (на самом деле не добр). Со слов кого-к. (как сказал кто-н.). На слове и на слове ловить кого-н. (требовать исполнения обещанного, а также подмечать ошибку, несообразность в том, что сказано). Рассказать своими словами (не буквально, передавая только содержание). По словам кого-н. (как говорит или как выражается кто-н.). С. ранит, с. лечит (поел.).
• 4. ед. Публичное выступление, речь. Вступительное с. Заключительное с. докладчика. Последнее с. подсудимого.
• 5. Речь на какую-н. тему, повествование, рассказ (устар. и высока. "С. о пользе стеклам Ломоносова. "С. о полку Игоревен.
• 6. ед. Право, позволение говорить публично. Свобода слова. Взять с. (выступить перед собравшимися). Дать с. кому-н. Лишить кого-н. слова. Прошу слова (заявление о желании высказаться).
• 7. ед.,с определением. Мнение, вывод (часто о достижениях в какой-н. области). Сказать своё веское с. С. за вами (вы должны высказать своё мнен…
Украинский толковый словарь
СЛОВО
сло́во
-а, с.
1. Мовна одиниця, що являє собою звукове вираження поняття про предмет або явище об'єктивного світу. || Заклинання, що, за марновірним уявленням, має магічну силу. || В обчислювальній техніці – послідовність символів ("літер") для позначення виду даних, повідомлення і т. ін.
• Вказівне́ сло́во грам. — вказівний займенник або прислівник, який накреслює в головному реченні значення, що конкретизується підрядним реченням.
• Го́стре сло́во — сповнений дотепу, влучний, дошкульний вислів або одне слово.
• Зарезерво́ване сло́во — у мовах програмування – ключове слово, що не може використовуватися як ідентифікатор.
• Ключове́ сло́во — у мовах програмування – а) слово, яке в певних контекстах описує мовну конструкцію; б) слово або словосполучення природної мови, яке вибирається з тексту документа та використовується для його індексування.
• Маши́нне сло́во — у системах обробки інформації – послідовність символів, яка займає одну комірку пам'яті машини; може бути командою, числом, літеро-числовою послідовністю.
• Мода́льне сло́во грам. — слово, що виражає відношення змісту мовлення до дійсності.
• Сло́во в сло́во — абсолютно точно, відповідно до якогось тексту, розмови тощо; дослівно.
• Сло́во за сло́вом — повільно, поступово.
• Соло́не сло́во — грубий, непристойний вислів.
• Сполу́чне сло́во грам. — повнозначна частина мови (перев. займенник або займенниковий прислівник), що виступає в ролі підрядного сполучника.
2. тільки одн. Мова, мовлення. Друковане слово .
3. Висловлювання, фраза. || розм. Відповідь, розповідь. || у формі оруд. в. мн. слова́ми кого , чиїми . Уживається у знач. як говорив (писав, учив…
Полное определение слова «СЛОВО» -а, с.
1. Мовна одиниця, що являє собою звукове вираження поняття про предмет або явище об'єктивного світу. || Заклинання, що, за марновірним уявленням, має магічну силу. || В обчислювальній техніці – послідовність символів ("літер") для позначення виду даних, повідомлення і т. ін.
• Вказівне́ сло́во грам. — вказівний займенник або прислівник, який накреслює в головному реченні значення, що конкретизується підрядним реченням.
• Го́стре сло́во — сповнений дотепу, влучний, дошкульний вислів або одне слово.
• Зарезерво́ване сло́во — у мовах програмування – ключове слово, що не може використовуватися як ідентифікатор.
• Ключове́ сло́во — у мовах програмування – а) слово, яке в певних контекстах описує мовну конструкцію; б) слово або словосполучення природної мови, яке вибирається з тексту документа та використовується для його індексування.
• Маши́нне сло́во — у системах обробки інформації – послідовність символів, яка займає одну комірку пам'яті машини; може бути командою, числом, літеро-числовою послідовністю.
• Мода́льне сло́во грам. — слово, що виражає відношення змісту мовлення до дійсності.
• Сло́во в сло́во — абсолютно точно, відповідно до якогось тексту, розмови тощо; дослівно.
• Сло́во за сло́вом — повільно, поступово.
• Соло́не сло́во — грубий, непристойний вислів.
• Сполу́чне сло́во грам. — повнозначна частина мови (перев. займенник або займенниковий прислівник), що виступає в ролі підрядного сполучника.
2. тільки одн. Мова, мовлення. Друковане слово .
3. Висловлювання, фраза. || розм. Відповідь, розповідь. || у формі оруд. в. мн. слова́ми кого , чиїми . Уживається у знач. як говорив (писав, учив…
Большой русско-украинский словарь
СЛОВО
сущ. ср. рода слово