ски́ба
•"ломоть", зап., смол., калужск., орл., курск., новгор., псковск. (Даль), скибка "кусок, кусочек", донск. (Миртов), ски́па – то же, новгор. (Даль), олонецк. (Кулик.), укр. ски́ба, блр. скíба. Через польск. skibа – то же из д.-в.-н. scîba "ломоть" (Брюкнер 493; Клюге-Гётце 512). Нужно отклонить произведение от др.-сканд. skífа "ломоть" (Томсен, Urspr. 135). Ошибочно предположение об исконнослав. происхождении и сближение со скуба́ть "щипать, дергать" (Ильинский, РФВ 78, 203).
Украинский толковый словарь
СКИБА
ски́ба
-и, ж.
1. Смуга, шар землі, яку вивертає плуг під час оранки. || Така смуга землі як одиниця виміру орної площі.
• Сі́яти (розсіва́ти) по ски́бі — сіяти злаки, багаторічні трави та ін. по вивернутих під час оранки шарах цілини, поля.
2. Відрізаний ножем великий плоский шматок чого-небудь їстівного (хліба, кавуна і т. ін.).
• Відрі́зана ски́ба — людина, яка відділилася від родини, стала жити самостійно (спершу – про дочку, що вийшла заміж).
-и, ж.
1. Смуга, шар землі, яку вивертає плуг під час оранки. || Така смуга землі як одиниця виміру орної площі.
• Сі́яти (розсіва́ти) по ски́бі — сіяти злаки, багаторічні трави та ін. по вивернутих під час оранки шарах цілини, поля.
2. Відрізаний ножем великий плоский шматок чого-небудь їстівного (хліба, кавуна і т. ін.).
• Відрі́зана ски́ба — людина, яка відділилася від родини, стала жити самостійно (спершу – про дочку, що вийшла заміж).