посила́ти
-а́ю, -а́єш, недок. , посла́ти, пошлю́, пошле́ш, док. , перех.
1. Відправляти що-небудь поштою, передавати через посильного; надсилати. || Передавати на певну відстань повідомлення, концерти і т. ін. якими-небудь засобами зв'язку (по радіо, телебаченню тощо).
2. Давати доручення, наказувати чи радити комусь піти або поїхати куди-небудь, до когось з певною метою. || по кого – що , рідше за ким – чим . Просити покликати кого-небудь чи принести або привезти щось. || Давати призначення куди-небудь на роботу. || Відряджати куди-небудь із певним завданням. Посилати на смерть . Посилати до школи .
3. Кидати, метати і т. ін. у певному напрямі. || у сполуч. зі сл. куля, снаряд і т. ін. Стріляти в певному напрямку.
4. розм. Простягати в певному напрямку (руку, ногу); спрямовувати.
5. перен. Виявляючи своє ставлення до кого-небудь, звертати до нього мову, усмішку тощо. Посилати вітання . Посилати прокльони .
• Посила́ти уклі́н кому — засвідчувати комусь своє шанування, глибоку повагу в листі або через кого-небудь.
6. перен. Спрямовувати кудись, на що-небудь (проміння, світло і т. ін.).
7. перев. кому що , у сполуч. зі сл. доля, Бог і т. ін. , перен. , розм. Випадати на чиюсь долю; давати, дарувати.
• Що Бог посла́в; Чим Бог посла́в — те, що є; тим, що є (уживається перев. у традиційних формулах запрошення до столу, частування).
Начните вводить слово: