ота́ма́н
-а, ч.
1. іст. Виборний або призначений ватажок козацького війська. || Представник козацької адміністрації у населених пунктах в Україні в 17-18 ст. Курінний отаман . Наказний отаман .
2. У дореволюційній Росії – начальник козачих військ і поселень, що виконував військові, поліцейські та адміністративні функції. Станичний отаман .
3. У роки громадянської війни – верховода контрреволюційних формувань.
4. заст. Ватажок, керівник. || Той, хто очолює яку-небудь виробничу і т. ін. групу людей.
5. іст. На Правобережній Україні і в Галичині – сільський староста.
Начните вводить слово: