коро́ткий
-а, -е.
1. Який має малу довжину; прот. довгий. || Близький, недалекий (про відстань, шлях). || Невисокий, низький. || Невеликий обсягом, розміром.
• Коро́тка фо́рма прикме́тника — форма прикметника, що закінчується в називному відмінку однини чоловічого роду на приголосний, а не на -ий, напр.: ясен, зелен.
• Коро́ткі ру́ки в кого — хто-небудь не має права, можливості зробити щось.
2. Який триває недовго; короткочасний; прот. тривалий. || Недостатній за часом. || Уривчастий (про мову, звуки тощо). || Швидкий (про рух, дію, тощо). Короткий звук .
• Коро́тка пози́ція фін. — а) перевищення продажу над покупками на відкритому ринку; б) ситуація на біржі, ринку, коли товару необхідно покрити продаж компенсуючою його покупкою.
3. Стисло викладений, висловлений; небагатослівний.
• Коро́тка па́м'ять у кого — хтось швидко забуває, має погану пам'ять.
• Коро́ткий ро́зум — слабкий, обмежений розум.
Начните вводить слово: