ДО: значение слова

до

I прийм. , з род. в. Сполучення з до виражають: Просторові відношення:

1. Уживається на означення місця, предмета або особи, в бік яких спрямована дія. || Для означення предмета або особи, стосовно якої відсувається дія. || Для означення кінцевого пункту чого-небудь.

2. Уживається на означення межі поширення дії, явища і т. ін. || Для означення міри довжини чого-небудь.

3. Уживається на означення місця, предмета, в межі, в середину якого спрямована дія. Часові відношення:

4. Уживається на означення часової межі дії, стану і т. ін.

5. Уживається на означення події, явища і т. ін., якому передує яка-небудь інша подія, явище.
• До і пі́сля чого — перед початком і після завершення чого-небудь. Кількісні відношення:


6. Уживається у сполуч. з числ. на означення кількісної межі. || Для позначення приблизної межі, міри.

7. Уживається у сполуч. з деякими іменниками для вказівки на повноту кількісного охоплення. Об'єктні відношення:

8. Уживається на означення особи або предмета, до якого звернено дію.

9. Уживається на означення особи або предмета, якого торкається хто-, що-небудь. || З повторним іменником утворює прислівникові сполуки, які означають, що предмети або особи розташовані дуже близько одне до одного або з'єднуються. 1

0. Уживається на означення предмета або явища, до якого додається що-небудь, яке доповнюється чимось.
• До то́го \[ж\] — крім того.
1

1. Уживається на означення професії, категорії, групи і т. ін., до якої належить хто-, що-небудь. || Уживається на означення групи людей, їхньої діяльності, способу мислення, до яких хто-небудь приєднується. 1

2. у сполуч. з прийм. від ( див. від   13)). 1

3. Уживається на означення мети, спонукання до якої-небудь дії. <…