го́нчий
-а, -е.
1. мисл. Який швидко бігає, привчений гнати звіра (про породу собак). || у знач. ім. го́нчий, -чого, ч. ; го́нча, -чої, ж. Собака цієї породи.
2. перен. Пов'язаний з гонитвою (у 1 знач. ) за ким-, чим-небудь.
Начните вводить слово: