вбира́ти
I (убира́ти), -а́ю, -а́єш, недок. , ввібра́ти (увібра́ти) і вбра́ти (убра́ти), вберу́, вбере́ш, док. , перех.
1. Втягати щось усередину, насичуватися чим-небудь. || перен. Пом'якшувати, притишувати звук (про ворсисту, пухнату поверхню). Вбирати голову в плечі .
• Вбира́ти о́чі — приваблювати погляд яскравістю кольору, якістю, досконалістю форм і т. ін.
2. перен. Приймати до свого складу; включати. || Переймати, запозичувати що-небудь.
3. перен. Сприймати органами чуття; уважно, жадібно слухати, дивитися. || Нагромаджувати що-небудь у пам'яті.
4. тільки док. , у що , розм. Рахуючи, вмістити, вкласти у назване число, в якусь міру.
5. розм. Жадібно їсти, з'їдати. II див. убирати I.