відверта́ти
-а́ю, -а́єш, недок. , відверну́ти, -ерну́, -е́рнеш, док. , перех.
1. Повертати, відводити що-небудь убік від кого-, чого-небудь. || Спрямовувати в інший бік. Відвертати носа .
2. розм. Відвалювати або зсувати що-небудь убік. || Відрізуючи, відкидати вбік (скибу під час оранки тощо).
3. Відгинати край або кінець чого-небудь; відгортати.
4. перен. Запобігати чомусь, усувати (біду, небезпеку і т. ін.). || розм. , заст. Чаклуванням усувати (хворобу, лихо тощо).
5. перен. Спрямовувати чиюсь діяльність, увагу тощо в інший бік від чого-небудь. || Викликати бажання, намір відмовитися від чогось, не робити чого-небудь. Відвертати увагу .
6. перен. Відштовхувати від себе своєю поведінкою, виглядом і т. ін. || Викликати негативні почуття до кого-небудь.
• Відверну́ти се́рце від кого — перестати любити кого-небудь.
7. розм. Вираховувати, робити вирахунок.
8. кому , діал. Повертати щось назад, не прийнявши.
9. рідко . Те саме, що відкручувати ; відгвинчувати.