я
I невідм. , с. Тридцять третя літера українського алфавіту на позначення сполучення "й" або м'якого приголосного звука з голосним звуком "а".
• Від (од) а до я — від початку до кінця; усе.
II мене́, займ. особ. 1 ос. одн.
1. Уживається мовцем для називання самого себе.
• Про ме́не — уживається для вираження байдужого ставлення до чиїх-небудь намірів, дій; роби, як знаєш.
• Теж мені́ — уживається для вираження скептичного або негативного ставлення до кого-, чого-небудь.
• Я тебе́! — уживається як погроза зробити що-небудь комусь, покарати і т. ін. когось.
• Як на ме́не — як на мою думку, на мій розсуд, смак.
2. у знач. ім. , невідм. , с. Уживається для позначення усвідомлюваної людиною власної сутності, себе в навколишньому світі. || філос. Уживається для визначення суб'єкта.