ща́стя
-я, с.
1. Стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості, яких зазнає хто-небудь. || Зовнішній вияв цього відчуття. || Радість від спілкування з ким-небудь близьким, коханим тощо. || Про того, хто дає радість кому-небудь, викликає гаряче почуття симпатії, любові. || Те, що викликає відчуття найвищого задоволення життям, дає радість кому-небудь.
• Вважа́ти (ма́ти) за ща́стя — бути щасливим що-небудь зробити, взяти участь у чомусь.
• Ви́пало (випада́є) ща́стя кому , перев. з інфін. — судилося комусь робити що-небудь, поталанило кому-небудь у якійсь справі, з'явилася можливість взяти участь у чомусь.
2. Досягнення, успіх, удача. || у знач. присудк. сл. Щастить, таланить кому-небудь. || Уживається як вигук при вираженні великої радості, відчуття схвильованості через раптовий, несподіваний успіх, вихід з якого-небудь становища, ситуації тощо.
• Ма́ти ща́стя — а) бути, почувати себе щасливим; б) (перев. у формі 2 ос. теп. ч.) тобі, вам поталанило; в) (з інфін.) бути щасливим що-небудь зробити, взяти участь у чомусь.
• На ща́стя — а) (у знач. вставн. сл.) дуже добре для кого-небудь; б) щоб був успіх, удача, щоб поталанило кому-небудь.
• Про́бувати ща́стя — намагатися що-небудь зробити, розраховуючи на успіх.
3. Доля, талан. || Добробут, щасливе життя.
Начните вводить слово: