щасли́вий
-а, -е.
1. Який має щастя, який зазнав щастя, радості. || у знач. ім. щасли́ві, -вих, мн. Люди, яким щастить. || Дуже радий чому-небудь. || чим . Задоволений чим-небудь, радісний з приводу чогось. || з інфін. Дуже охочий, радий що-небудь робити. || Сповнений радості, щастя (про почуття). || Який виражає щастя, викликаний щастям.
• Бува́й щасли́вий — ввічлива форма побажання щастя на знак прощання з ким-небудь. **
• Будь щасли́вий — а) уживається як побажання кому-небудь щастя в житті; б) ввічливе побажання щастя, добра на знак прощання з ким-небудь.
2. Який приносить або приніс щастя, успіх, удачу; винятково сприятливий, радісний. || Особливо вдалий, гарний. || Який сприяє щастю, радості, успіхові.
3. Якому випадає щастя, успіх, удача, якому щастить. || у знач. ім. щасли́вий, -вого, ч. ; щасли́ва, -вої, ж. ; щасли́ві, -вих, мн. Людина, якій щастить.
4. Успішний, благополучний. || Вигідний для кого-небудь; виграшний. || Не пов'язаний з муками, переживаннями; легкий. Щаслива смерть .
• Щасли́вої доро́ги — побажання вдалої поїздки, подорожі тому, хто від'їжджає куди-небудь.
Начните вводить слово: