шанува́ти
-у́ю, -у́єш, недок. , перех.
1. Відчувати або виявляти глибоку повагу, пошану до когось, чогось; поважати. || також у спол. зі сл. повік, свято і т. ін. Цінячи когось, вшановувати. || чим і без додатка . Виконувати якісь церемоніальні дії, здійснювати певний ритуал, вшановуючи когось. || також із сл. глибоко. Надавати чомусь великого значення; цінити. || Цінячи, берегти. || розм. Брати до уваги; зважати на щось.
• Прошу́ люби́ти й шанува́ти жарт. — усталена формула, яка вживається, коли знайомлять кого-небудь з кимось.
• Шанува́ти па́м'ять — а) згадуючи кого-небудь, виявляти чимось свою повагу, пошану; б) вшановуючи кого-, що-небудь, відзначати пам'ятну дату, річницю, ювілей тощо.
2. Виявляти турботу, дбати про кого-небудь; піклуватися, доглядати. || Ставитися з особливою повагою, ніжністю, виявляючи турботу, піклування ( перев. про членів родини). || у сполуч. зі сл. себе. Дбати про себе, про своє здоров'я; берегтися.
3. чим і без додатка , розм. Пригощати когось, пропонувати поїсти й випити; частувати. || Припрошувати випити або поїсти, пригощаючи, частуючи.
Начните вводить слово: