чу́до
-а; мн. чу́да, чуд і чудеса́, чудес; с.
1. За марновірними та релігійними уявленнями – явище, нібито викликане надприродними силами, чаклунством, втручанням Божої сили.
2. перен. Те, що гідне великого подиву, незвичайне, дивовижне. || Вигук, що виражає здивування, захват від чого-небудь. || Щось надзвичайне і всесильне; те, що допомагає вийти зі скрутного становища. || у знач. присудк. сл. Дивно. || у знач. присл. чу́дом ( також зі сл. якимсь, якимось, яким). Невідомо, незрозуміло як; дивним чином.
3. Те, що викликає загальне захоплення, вражає своїми якостями, властивостями, красою. || Про найвищий вияв чого-небудь, яких-небудь ознак, якостей, властивостей і т. ін.
4. мн. чу́да. Казкова істота; диво.
• Чу́до-ю́до нар.-поет. — казкове чудовисько.
Начните вводить слово: