честь
ж. honor m , honra f
• д'ело чести — pundonor m , punto (cuestión) de honor
• суд чести — tribunal de honor
• долг чести — deber de honor
• оказ'ать честь — hacer el honor (a), honrar vt
• затр'онуть честь — herir el honor
• с честью в'ыйти из полож'ения — salir con honor de la situación ••
• в'аша честь уст. — su (vuestra) señoría
• в честь ( + род. п. ) — en honor (de)
• честь ч'естью, честь по ч'ести разг. — como es debido, en debida forma, como Dios manda
• прос'ить честью — pedir encarecidamente
• отд'ать честь воен. уст. — hacer el saludo militar; saludar vt ; rendir homenaje ( знамени )
• счит'ать для себ'я честью — tener a honra, honrarse
• быть в чест'и — ser honrado (por)
• быть не в чест'и — estar en poca estima
• им'еть честь уст. — tener el honor (de)
• не им'ею чести знать вас уст. — no tengo el honor de conocerle
• на ег'о д'олю в'ыпала честь — le ha correspondido el honor (de)
• честь им'ею кл'аняться уст. — es un gran honor el haberle conocido
• к ег'о чести н'адо сказ'ать — hay que decir en honor suyo (en su honor)
• 'это д'елает ем'у честь — esto le honra
• пор'а и честь знать разг. — no hay que abusar de la hospitalidad; hay que recoger velas; ya es hora de terminar (de marcharse)
• был'а бы честь предл'ожена разг. — ≈ allá tú (él, ella, etc. ) , con su pan se lo coma