Толковый словарь русского языка Д. Н. Ушакова
ЧАПРАК
ЧАПРАЧНИК. См. чепрак, чепрачник.
Толковый словарь В. И. Даля
ЧАПРАК
(чепрак), в вост.-сиб. кичим, суконная, ковровая, меховая подстилка под конское седло, сверх потника. Чапрак, вост.-сиб. пристегнутый к задней луке седла, под торока, кожаный лоскут. Чапрачная обшивка, оторочка.
Этимологический словарь Фасмера
ЧАПРАК
чапра́к
•чепра́к, уже у Котошихина 165, польск. сzарrаk – то же. Заимств. из тур. čарrаk, откуда и нем. Schabracke "чепрак"; см. Мi. ТЕl. I, 272; Радлов 3, 1924; Бернекер I, 136; Горяев, ЭС 407; Локоч 32.
•чепра́к, уже у Котошихина 165, польск. сzарrаk – то же. Заимств. из тур. čарrаk, откуда и нем. Schabracke "чепрак"; см. Мi. ТЕl. I, 272; Радлов 3, 1924; Бернекер I, 136; Горяев, ЭС 407; Локоч 32.
Украинский толковый словарь
ЧАПРАК
чапра́к
-а́, ч.
1. спец. Найтовстіша і найміцніша частина шкури тварини, з якої виготовляють шкіру для підметок і для технічних потреб.
2. Вовняна підстилка під кінське сідло.
-а́, ч.
1. спец. Найтовстіша і найміцніша частина шкури тварини, з якої виготовляють шкіру для підметок і для технічних потреб.
2. Вовняна підстилка під кінське сідло.