хору́нжий
-жого, ч. , іст.
1. Особа, що носила прапор або корогву війська; прапороносець.
2. У 17-18 ст. в Україні – особа, що входила до складу генеральної старшини й головним чином інспектувала військо, а також була охоронцем великого полкового і малого прапора.
3. Військова посада на Запорізькій Січі та в інших козацьких громадах у 16-18 ст. (були генеральні хорунжі, полкові та сотенні хорунжі – хоронителі відповідних знамен).
4. Перший офіцерський чин у козачих військах дореволюційної Росії, який відповідав підпоручику й корнету; особа, що мала цей чин.