ХОРУ́НЖИЙ (польск. сhоrazy),
• знамёнщик в воинских частях армий мн. слав. гос-в с 11 в.; с 14 в. ком. хоругви в Польше и Литве.
• Войсковая должность в Запорожской Сечи и др. казачьих общинах в 16-18 вв.
• Мл. офицерский чин в казачьих войсках рос. армии (с 18 в.).
• В Войске Польском X.- категория воинских званий, между ст. подофицерами и мл. офицерами.
Толковый словарь русского языка И. С. Ожегова и Н. Ю. Шведовой
ХОРУНЖИЙ
ХОРУНЖИЙ -его, м.
• 1. В царской армии: казачий офицерский чин, равный подпоручику, а также лицо, имеющее этот чин (ранее - войсковая должность в Запорожской Сечи, в казачьих общинах).
• 2. То же, что знаменосец (стар.).
• 3. В Войске Польском в разные годы: звание младшего офицера или военнослужащего, занимающего предофицерскую должность, а также лицо, имеющее это звание.
• 1. В царской армии: казачий офицерский чин, равный подпоручику, а также лицо, имеющее этот чин (ранее - войсковая должность в Запорожской Сечи, в казачьих общинах).
• 2. То же, что знаменосец (стар.).
• 3. В Войске Польском в разные годы: звание младшего офицера или военнослужащего, занимающего предофицерскую должность, а также лицо, имеющее это звание.
Толковый словарь русского языка Д. Н. Ушакова
ХОРУНЖИЙ
хорунжего, м. (воен.). 1. В казачьих войсках: то же, что корнет, подпоручик (дореволюц.). 2. Знаменосец (старин.).
Толковый словарь Ефремовой
ХОРУНЖИЙ
1. м. устар.
Тот, кто нес хоругвь (1*1); знаменосец.
2. м.
То же, что: хоругвеносец (2*).
3. м.
1) Офицерский чин в казачьих войсках Российского государства до 1917 г., соответствующий корнету и подпоручику.
2) Лицо, имевшее такой чин.
Тот, кто нес хоругвь (1*1); знаменосец.
2. м.
То же, что: хоругвеносец (2*).
3. м.
1) Офицерский чин в казачьих войсках Российского государства до 1917 г., соответствующий корнету и подпоручику.
2) Лицо, имевшее такой чин.
Толковый словарь В. И. Даля
ХОРУНЖИЙ
см. хоругвь.
Украинский толковый словарь
ХОРУНЖИЙ
хору́нжий
-жого, ч. , іст.
1. Особа, що носила прапор або корогву війська; прапороносець.
2. У 17-18 ст. в Україні – особа, що входила до складу генеральної старшини й головним чином інспектувала військо, а також була охоронцем великого полкового і малого прапора.
3. Військова посада на Запорізькій Січі та в інших козацьких громадах у 16-18 ст. (були генеральні хорунжі, полкові та сотенні хорунжі – хоронителі відповідних знамен).
4. Перший офіцерський чин у козачих військах дореволюційної Росії, який відповідав підпоручику й корнету; особа, що мала цей чин.
-жого, ч. , іст.
1. Особа, що носила прапор або корогву війська; прапороносець.
2. У 17-18 ст. в Україні – особа, що входила до складу генеральної старшини й головним чином інспектувала військо, а також була охоронцем великого полкового і малого прапора.
3. Військова посада на Запорізькій Січі та в інших козацьких громадах у 16-18 ст. (були генеральні хорунжі, полкові та сотенні хорунжі – хоронителі відповідних знамен).
4. Перший офіцерський чин у козачих військах дореволюційної Росії, який відповідав підпоручику й корнету; особа, що мала цей чин.
Большой русско-английский словарь
ХОРУНЖИЙ
муж.
ист. cornet (младший офицерский чин в козачьих войсках)
ист. cornet (младший офицерский чин в козачьих войсках)
м. ист.
1. воен. standard-bearer
2. cornet