хара́ктер
-у, ч.
1. Сукупність стійких психічних властивостей людини, її особистих рис, що виявляються в поведінці й діяльності; вдача. || зі сл. добрий, м'який, поганий, важкий, крутий і т. ін. Загальна позитивна або негативна оцінка індивідуальних особливостей людини. || Характерна риса поведінки тварини.
2. з означ. Людина як носій певної сукупності стійких психічних властивостей.
3. Твердість, сила волі, наполегливість у досягненні чого-небудь.
4. чого , який . Сукупність визначальних властивостей, ознак якого-небудь предмета, фізичного або психічного явища, його типові риси. Національний характер .
5. У літературі, сценічному мистецтві – художній образ, в якому втілено типові риси якої-небудь групи людей; тип. || Типові узагальнені риси, які становлять художній образ. || У скульптурі, живопису – головні, типові риси твору, їх виразність, викінченість.
6. перев. у мн. , мат. Функції, які застосовуються в теорії чисел і теорії груп. Теорія характерів .
Начните вводить слово: