уда́рник
-а, ч.
1. Частина затвора вогнепальної зброї, признач. для розбивання капсуля патрона під час пострілу.
2. Деталь, спеціальне пристосування в механізмі, інструменті, за допомогою якого здійснюється удар з певною метою.
3. розм. В оркестрі – виконавець партій на ударних інструментах.
4. У музичних інструментах – деталь для видобування звука (напр. язик у дзвоні).
5. Передовик; робітник з високими показниками в праці.
Начните вводить слово: