убо́гий
(вбо́гий), -а, -е.
1. Який живе в нестатках, злиднях; бідний; прот. багатий. || Недостатньо забезпечений матеріально; небагатий, незаможний. || у знач. ім. убо́гий (вбо́гий), -гого, ч. ; убо́га (вбо́га), -гої, ж. Бідна людина. || Старець, жебрак.
2. Такий, як у бідних, власт. бідним; недорогий, неякісний, з поганого матеріалу і т. ін. || Дуже простий, непоказний, без прикрас.
3. на що , чим . Який має або містить мало, недостатньо чого-небудь. || у сполуч. зі сл. розум, талант, дух та ін. Недостатньо розумний, мало талановитий і т. ін.
4. Невеликий, незначний обсягом, кількістю; мізерний. || Скупий, не ситний. || Якому недостає багато чого для повноти вияву. || З бідною рослинністю. || Слабкий у своєму прояві, дії.
5. перен. Який не має в достатній кількості належних ознак, бідний змістом. || Невиразний, одноманітний, з малим запасом чого-небудь (про мову, художні засоби і т. ін.). || Небагатий на барви, неяскравий.
6. Який має якусь фізичну ваду; покалічений. || Який викликає жаль, співчуття; бідолашний.
7. перен. Духовно обмежений; нікчемний.
Начните вводить слово: