тре́ба
I присудк. сл. , також з інфін. Потрібно, необхідно, слід. II -и, ж.
1. заст. Жертвоприношення (у 1 знач. ) . Приносити требу ( треби ) .
2. церк. Релігійний обряд, що його здійснює священик на замовлення віруючих. || Плата священикові за виконання такої відправи.
Начните вводить слово: