то́нус
-у, ч.
1. фізіол. Стан, коли тривале збудження нервової або м'язової тканини не супроводиться стомленням і зумовлює добре функціонування організму.
• Вено́зний то́нус — судинний тонус вен, зумовлений скороченням м'язових елементів їх стінок.
• М'я́зовий то́нус — стан пружності м'яза, що тривало зберігається.
• Суди́нний то́нус — постійне напруження судинних стінок, яке протидіє їх розтягненню під впливом тиску крові.
2. Життєва активність, рівень життєдіяльності.
3. перен. Загальний рівень настроєності, характер настрою чого-небудь. || Манера, стиль виконання, що виражаються в характері емоційного навантаження.
Начните вводить слово: