строка́
-и́, ж. , муз.
1. В знаменному співі – вказівка щодо умовного звуковисотного рівня знамен у певному гласі, хоча її висотне положення для кожного гласу не визначене.
2. Структурна одиниця у піснеспівах знаменного співу, головними ознаками якої є: наявність однієї або кількох мелодико-графічних формул, ритмічне продовження останніх зкуків.
3. Співацька партія в строчному співі.