старшина
I старши́на -и, ж. , збірн.
1. В Україні та Росії в 16-18 ст. – керівна заможна привілейована верхівка козацтва. Генеральна старшина .
2. Взагалі привілейована верхівка. II старшина́ -и́, ч.
1. Старше військове звання сержантського складу української армії, а також особа, що має це звання. || Старше сержантське звання в міліції. Старшина міліції .
2. Звання молодшого командного складу військово-морського флоту, відповідне сержантові. Трюмний старшина .
3. іст. Виборна особа, що керувала, відала справами якого-небудь колективу. || розм. Особа, що обіймала яку-небудь керівну посаду взагалі; начальник.
• Волосни́й старшина́ — службова особа селянського громадського управління, створеного в царській Росії за селянською реформою 1861 р.
4. іст. Офіцерський чин у козацьких військах, що відповідав чинові підполковника, а також особа, що мала цей чин. Військовий старшина .
5. Старший командир – у козацьких військах у 17-18 ст.
Начните вводить слово: