станда́рт
-у, ч.
1. Норма, зразок, мірило.
2. Прийнятий тип виробів, що відповідає певним вимогам своєю якістю, хімічним складом, фізичними властивостями, розміром, вагою і т. ін. || Загальноприйнятий взірець у мові. || Єдина типова форма організації, проведення, здійснення чого-небудь.
• Галузе́вий станда́рт — стандарт на продукцію, послугу, що його розробляють у разі відсутності державних стандартів чи в разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.
• Держа́вний станда́рт (держстанда́рт) — стандарт, прийнятий державним комітетом стандартизації.
• Міждержа́вний станда́рт — стандарт, прийнятий країнами, що приєдналися до угоди про проведення погодженої політики в галузі стандартизації, метрології та сертифікації і застосовуваний ними безпосередньо.
• Міжнаро́дний станда́рт — стандарт, прийнятий міжнародною організацією із стандартизації.
• Націона́льний станда́рт — стандарт, прийнятий національним органом із стандартизації однієї держави.
• Світови́й станда́рт розм. — вищий рівень, найкраща якість чого-небудь.
3. перен. Щось позбавлене індивідуальних особливостей, своєрідності, оригінальності; шаблон, трафарет.
• Подвійний стандарт — безпринципний критерій оцінки чого-небудь (те саме або подібне оцінюється по-різному, залежно від чиїх-небудь інтересів, намірів).