стан
I -у, ч.
1. Тулуб, корпус людини; торс. || Те саме, що талія I. || перен. Про стовбур дерева.
• Висо́кий ста́ном — високий на зріст.
• Рі́вний ста́ном — стрункий, не сутулий.
• Тонки́й ста́ном — не товстий, з тонкою талією.
2. заст. Те саме, що станик 1). II -у, ч.
1. Місце тимчасового розташування; стоянка, табір. || Тимчасова стоянка військ; військовий табір. || Місце тимчасового розташування польових, мисливських і т. ін. бригад у період сезонної роботи, промислу тощо.
• Става́ти ста́ном — розташовуватися табором.
2. Військо, воююча сторона. || перен. Суспільне об'єднання, угруповання; ворогуюча сторона.
3. заст. У дореволюційній Росії – адміністративно-поліцейський підрозділ повіту. || Поліцейське управління в такому підрозділі.
4. с. г. Те саме, що станок II 3). III -у, ч.
1. Обставини, умови, в яких хто-, що-небудь перебуває, існує; ситуація, зумовлена певними обставинами, умовами. || Сукупність ознак, рис, що характеризують предмет, явище в даний момент відповідно до певних вимог щодо якості, ступеня готовності і т. ін.
• Аварі́йний стан — стан об'єкта, за якого можлива аварія.
• Агрега́тний стан речовини́ — один із чотирьох станів речовини: твердий, рідинний, газоподібний, плазма.
• Газоподі́бний стан речовини́ — стан, за якого речовина не має власної форми та об'єму; вона набуває форми та об'єму тієї посудини, в якій міститься.
• Грани́чний стан — стан об'єкта, за яким його подальша експлуатація неприпустима чи недоцільна, або відновлення його працездатного стану неможливе чи недоцільне.
• Крити́чний стан — стан об'єкта, що може призвести до травмування людей, значних матеріальних збитків чи інших неприйнятних наслідків.
• Крити́чний стан речовини́ — стан речовини, за якого немає різниці між його рідинною і газоподібною фазами.
• Непрацезда́тний стан — стан обєкта, за якого він нездатний виконувати хоча б одну з потрібних функцій.
• Неробо́чий стан — стан об'єкта, за якого він не виконує потрібну функцію.
• Плаче́вний стан — дуже поганий, нікудишній стан чого-, кого-небудь.
• Працезда́тний стан — стан об'єкта, який характеризується його здатністю виконувати усі потрібні функції.
• Рівнова́жний стан систе́ми — стаціонарний стан системи, не зумовлений зовнішніми процесами.
• Ріди́нний стан речовини́ — стан, за якого речовина певного об'єму не має власної форми, а набуває форми посудини, в якій міститься.
• Робо́чий стан — стан об'єкта, в якому він виконує потрібну функцію.
• Спра́вний стан — стан об'єкта, за якого він здатний виконувати усі задані функції об'єкта.
• Тверди́й стан речовини́ — стан, за якого речовина має механічну міцність, а також фіксовану форму та об'єм.
• Техні́чний стан об'є́кта — стан, який характеризується в певний момент часу, за певних умов зовнішнього середовища значеннями параметрів, встановлених технічною документацією на об'єкт.
• Четве́ртий стан речовини́ — плазма.
|| Місце, роль у суспільстві, в соціальному чи професійному середовищі; становище. Соціальний стан. || Фізичне самопочуття або настрій.
• \[Бу́ти\] \[не\] в ста́ні зробити що — \[не\] бути спроможним зробити що-небудь.
• Стан здоро́в'я — ті чи інші особливості функціонування організму; фізичне самопочуття людини.
2. фіз. Сукупність величин, що характеризують фізичні ознаки тіла. || Характер розташування, взаємодія і рух часток речовини.
3. Сукупність суспільно-політичних відносин, аспектів суспільного життя.
4. Режим, розпорядок державного, суспільного життя, що його встановлює влада.
5. лінгв. Граматична категорія, яка виражає різні відношення дії до її суб'єкта та об'єкта.
• Катего́рія ста́ну — а) те саме, що стан3 5; б) лексико-граматичний розряд, що об'єднує слова (предикативні прислівники, безособово-предикативні слова і т. ін.), які вживаються у функції головного члена безособового речення.
6. Соціальна група людей із закріпленими законом спадкоємними правами та обов'язками, що остаточно склалася під час розшарування феодального суспільства. || Група людей, об'єднаних за родом занять, способом життя і т. ін.
• Суспі́льні ста́ни — групи людей, що відрізняються від інших своїм економічним і правовим становищем, займають особливе, закріплене правом, релігією або звичаєм становище в суспільстві.
IV -а, ч.
1. мет. Машина або система машин для обробки металу під тиском. Плющильний стан . Сортопрокатний стан . Трубопрокатний стан .
2. спец. Комплект колісних пар паровоза, вагона і т. ін.; скат. Колісний стан .
3. с. г. Пристрій у молотарці, комбайні.
• Но́тний стан муз. — рядок із п'яти горизонтальних паралельних ліній, признач. для написання нот.
Начните вводить слово: