сла́ва
-и, ж.
1. Широка популярність як свідчення загального схвалення, визнання чиїхось заслуг, таланту, доблесті і т. ін. || кого . Відомість кого-небудь у певній сфері. || Доблесні діла, героїчні подвиги. || чого , чия . Той, ким пишаються, хто своїми заслугами, талантом і т. ін. приніс широке визнання, відомість кому-, чому-небудь.
• На сла́ву — а) для прославлення кого-, чого-небудь; б) дуже добрий, прекрасний, чудовий; в) дуже добре, прекрасно, чудово; г) дуже.
• Ті́льки \[й\] сла́ви (сла́ва), що ... розм. — тільки говориться, вважається так (таким), а насправді інакше (інакший).
2. Загальна думка про кого-, що-небудь; репутація. || звичайно у сполуч. зі сл. недобрий, лихий і т. ін. Несхвальна думка про чиїсь дії, вчинки і т. ін. || рідко . Честь, добре ім'я. || Безчестя, ганьба.
• Пуска́ти сла́ву на (про) кого — ославляти, знеславлювати, ганьбити кого-небудь.
3. перев. у сполуч. зі сл. ходити, піти, розпускати і т. ін. Чутка, звістка про кого-, що-небудь. || Поговір, пересуди, розмови.
4. Вигук, який виражає схвалення, визнання і т. ін. || Бойовий поклик, ура.
• Сла́ва Ісу́су! - Наві́ки сла́ва!, діал. — форма вітання і відповіді на нього.
• Ма́ти сла́ву — а) бути широко відомим, популярним; б) (кого) вважатися ким-небудь.
Начните вводить слово: