си́нтаксис
-у, ч.
1. Розділ граматики, який вивчає способи поєднання й розміщення слів у мові.
2. Будова речення й словосполучення та способи поєднання слів у реченні й словосполученні, властиві тій чи іншій мові, певному авторові, твору. || У мовах програмування – сукупність правил утворення правильних (припустимих) конструкцій мови.
• Логі́чний си́нтаксис — розділ математичної та формальної логіки, що вивчає правила побудови виразів у логічних мовах і правила оперування цими виразами безвідносно до їх семантичного значення.
Начните вводить слово: