синкрети́зм
-у, ч.
1. книжн. Нерозчленованість, злитість, характерні для початкового, нерозвиненого стану будь-якого явища. Синкретизм первісного мистецтва . || Формальне нерозділення, злиття в одній формі різнорідних мовних елементів.
2. філос. Різновид еклектизму; поєднання різнорідних, суперечливих, протилежних один одному поглядів. || Поєднання у віровченні та культі якої-небудь релігії елементів різних віросповідань і філософських ідей.