середо́вище
-а, с.
1. спец. Речовини, тіла, що заповнюють який-небудь простір і мають певні властивості; сфера.
2. Сукупність природних умов, у яких відбувається життєдіяльність якого-небудь організму.
• Абіоти́чне середо́вище — неорганічне середовище, яке впливає на організм.
• Агреси́вне середо́вище — середовище, яке руйнує елементи, які контактують з ним.
• Вибухонебезпе́чне середо́вище — хімічно активне середовище, що перебуває за таких умов, коли може виникнути вибух.
• Виробни́че середо́вище — сукупність фізичних, хімічних, біологічних, соціальних чинників, що діють на людину в процесі її трудової діяльності.
• Горю́че середо́вище — середовище, яке може самостійно горіти після віддалення джерела запалювання.
• Загазо́ване середо́вище — повітря робочої зони, що містить у небезпечних концентраціях шкідливі речовини.
• Зо́внішнє середо́вище — середовище, що оточує об'єкт.
• Навко́лишнє приро́дне середо́вище — сукупність природних чинників і об'єктів довкілля, які мають природне походження або розвиток.
• Навко́лишнє середо́вище (довкі́лля) — сукупність природних, техногенних та соціальних умов існування людського суспільства.
• Навко́лишнє техноге́нне середо́вище — штучно створена частина навколишнього середовища, яка складається з технічних і природних елементів.
• Середо́вище прожива́ння — природні тіла та явища, з якими організм вступає в безпосередні чи опосередковані відносини.
3. Соціально-побутові умови життя людини; оточення.
• Навко́лишнє соціа́льне середо́вище — сукупність людей, зв'язаних спільністю життєвих умов, занять, інтересів і т. ін. Літературне середовище.
4. В обчислювальній т…
Начните вводить слово: