сам
рідше сами́й, сама́, само́ і саме́; мн. сами́ і самі́; займ. означ.
1. Уживається з ім. чи особ. займ. , вказуючи на особу чи предмет, що безпосередньо є джерелом чи об'єктом дії, стану. || Уживається для більшої конкретизації, вирізнення особи чи предмета; власне хтось; власне щось. || Уживається в знач. не хто інший, як, хтось власною особою. || Уживається для підкреслення, що дія або стан поширюються й на визначувану особу чи предмет; теж, також, і (й). || Уживається самостійно, заступаючи ім. чи особ. займ. || Уживається на позначення відокремлення особи чи предмета від інших осіб або предметів ( перев. зі спол. "а").
2. Уживається для позначення особи, яка діє, виконує щось особисто. || Не доручаючи іншим. || Без сторонньої допомоги; власними силами. || Без намови, спонукання, примусу; добровільно, самохіть.
3. Уживається для підкреслення того, що що-небудь зароджується, з'являється, відбувається, зникає і т. ін. без будь-яких зусиль, незалежно від будь-яких чинників. || Без участі свідомості, неконтрольовано; мимохіть.
4. Уживається для позначення особи, предмета, що перебуває, живе, росте і т. ін.; десь окремо, ізольовано від інших. || Без сторонніх: один, наодинці. || Без рідних, без близьких; одинокий. || Без супроводу.
5. Уживається для підкреслення значущості, особливої ваги й величі особи чи предмета.
6. у знач. ім. сам, -мо́го, ч. ; сама́, -мо́ї, ж. , розм. Уживається на позначення певної знатної, впливової особи, великого начальника, хазяїна і т. ін. || Евфемістична народна назва нечистої сили; біс, чорт.
7. Уживається у знач. утілений, уособлений ( перев. як означення при іменному присудку).
8. Уживається з обмежувальною функцією, у знач. тільки. || Уживається як підсилювальна частка при словах один, тільки.
9. Уживається у знач. навіть. 1
0. рідко . Те саме, що самий 2).
• Сам на сам — а) без нікого; б) наодинці з ким-, чим-небудь; віч-на-віч; в) без сторонньої допомоги, власними силами; самотужки.
• Сам-оди́н — а) без нікого; б) без рідних і близьких; в) без чиєїсь участі, допомоги, власними силами; самотужки.
• Сам (сама́, само́, самі́) по собі́ — а) окремо, ізольовано від когось, чогось; б) без стороннього втручання, спонукання; мимоволі; підсвідомо; в) органічно.
• Сам (сама́, само́, самі́) собі́ — а) без нікого; б) окремо, ізольовано від когось, чогось; в) без стороннього втручання, спонукання; г) ледве чутно; не в голос; подумки.
• Сам (сама́, само́, самі́) собо́ю — а) мимоволі; підсвідомо; б) без стороннього втручання, спонукання; в) незалежно ні від кого, ні від чого; г) (рідко) одинокий; у самотині; ґ) (тільки само́ собо́ю, у знач. вставн. сл.) звичайно, зрозуміло.
• \[Як\] сам (сама́, самі́ і т. ін.) зна́єш (зна́єте) — а) (див. зна́ти); б) вставне словосполучення, що вживається для підкреслення чогось добре відомого, знаного.