Толковый словарь русского языка Д. Н. Ушакова
РУШНИК. См. ручник 2 и ручник 3.
Украинский толковый словарь
рушни́к
-а́, ч.
1. Довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної і т. ін.) для витирання обличчя, тіла, посуду тощо.
• Стале́вий (стальни́й) рушни́к — довгий лист сталі для піднімання затонулих суден.
2. Шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом; традиційно використовується для оздоблення житла, в українських народних обрядах і т. ін. Рушники дбати .
• Става́ти на рушнику́ (на рушники́) заст. — брати шлюб, одружуватися.
Русско-голландский словарь
m
reg. geborduurde hánddoek
Русско-узбекский словарь
рушник м обл. сочиќ, ќўл сочиѓи; вышитый ~ каштагулли сочиќ.