ру́чка
-и, ж.
1. Зменш. до рука 1).
2. Частина предмета, за яку його держать чи беруть рукою. || Пристрій для приведення в рух машини, апарата і т. ін. обертанням, крутінням рукою.
3. Прилад для писання.
4. Частина крісла, дивана і т. ін., на яку, сидячи, спираються рукою, ліктем; підлокітник.
5. Те саме, що гриф II.
6. с. г. Смуга покосу на один захват коси.
Большой русско-украинский словарь
РУЧКА
сущ. жен. рода ручка