рука́
-и́, ж.
1. Кожна з двох верхніх кінцівок людини від плечового суглоба до кінчиків пальців. || Частина цієї кінцівки від зап'ястка до кінчиків пальців; кисть. || Кожна з двох передніх кінцівок мавпи. || Складова частина якого-небудь предмета, що зовнішнім виглядом або функцією подібна до верхньої кінцівки людини.
• Би́ти по рука́х — рукостисканням виражати згоду в чому-небудь, домовленість про щось.
• Да́ти по рука́х кому — рішуче припинити чиї-небудь дії (зазвичай шкідливі), змусити відмовитися від них.
• Зв'я́зувати по рука́х і нога́х — сковувати чиїсь дії, заважати в чому-небудь, не давати змоги вільно діяти.
• Зігра́ти на ру́ку кому — допомогти кому-небудь, посприяти в чомусь.
• Іти́ на ру́ку кому — сприяти, ставати в пригоді кому-небудь.
• На рука́х чиїх, у кого — а) під чиєю-небудь опікою, на чиємусь утриманні; б) у чиєму-небудь володінні, розпорядженні; в) у чиїй-небудь присутності (померти).
• На ру́ку кому що — щось влаштовує кого-небудь, збігається з його бажаннями.
• На ру́ку! — військова команда, що означає: взяти гвинтівку, автомат і т. ін. напереваги.
• На швидку́ (ско́ру) ру́ку — квапливо, поспіхом, похапки.
• \[Не\] з руки́ кому — а) вигідно (невигідно), \[не\] варто кому-небудь, \[не\] влаштовує когось; б) зручно (незручно); в) \[не\] личить, \[не\] годиться, \[не\] потрібно.
• Підверта́тися під ру́ку — випадково опинятися поблизу, біля, в полі зору кого-небудь.
• Підніма́ти ру́ку — а) (на кого – що) бити кого-небудь, робити замах на когось, щось, зазіхати на що-небудь; б) (на себе) кінчати життя самогубством; в) (на кого – що) засуджувати кого-, що-небудь.
• По рука́х — вирішено, домовились.
• Ру́ки вго́ру! — наказ здатися без бою, не чинячи опору.
• Ру́ки геть від кого - чого! — вигук, який виражає вимогу невтручання в чиї-небудь справи, збереження недоторканності кого-, чого-небудь.
2. Кожна з верхніх кінцівок людини як знаряддя діяльності, праці. || перен. Слід, результат чиєї-небудь діяльності.
• Брудни́ми рука́ми роби́ти що — нечесно, непорядно (діяти).
• Від руки́ — ручним способом.
• Під ру́ку говори́ти кому — заважати кому-небудь працювати, розмовляючи з ним або розглядаючи його роботу.
• Пра́ва рука́ чия — чий-небудь найближчий помічник, спільник.
• Ру́ки не підніма́ються до чого — немає сил, бажання робити що-небудь.
• Умі́лі ру́ки — про людину працьовиту, вправну в роботі.
3. тільки одн. Манера писання, почерк.
• Підробля́ти ру́ку чию — писати почерком, дуже схожим на чий-небудь.
4. тільки мн. , перен. Робоча сила, робітники. || Здатність до праці, діяльності. Роботящі руки .
5. тільки мн. , перен. Про людину взагалі, яка має відношення до того, про що йде мова.
• З (із) дру́гих (тре́тіх і т. ін.) рук — через посередника (посередників); не безпосередньо.
• З (із) пе́рших рук — без посередника (посередників); безпосередньо.
• З рук на ру́ки — безпосередньо, особисто кому-небудь (віддавати, передавати і т. ін.).
• Ходи́ти (піти́) по рука́х — а) переходити від одного до іншого; б) зневажл. вступати у статеві зносини то з одним, то з іншим (про жінку).
6. перев. з означ. , перен. Символ влади, панування.
• Бра́ти в \[свої́\] ру́ки — а) (кого) підкоряти собі, примушувати слухатися, коритися і т. ін.; б) (що) переймати на себе керівництво, управління чим-небудь; в) (що) захоплювати що-небудь, заволодівати чимсь.
• Бра́ти себе́ в ру́ки — переборюючи свої почуття, настрій і т. ін., добиватися повного самовладання.
• Прибира́ти до \[свої́х\] рук — а) (кого) підкоряти собі кого-небудь, примушувати слухатися; б) (що) захоплювати що-небудь, заволодівати чимсь.
• У (в) наді́йних рука́х зі сл. бути, перебувати і т. ін. — у людини, яка викликає повне довір'я.
7. тільки одн. , перен. , розм. Впливова людина, яка може, здатна захистити, підтримати і т. ін. кого-небудь.
• Ма́ти ру́ку — користуватися протекцією, підтримкою, допомогою впливової людини.
8. тільки одн. Згода на шлюб, на одруження.
• Віддава́ти ру́ку \[і (й) се́рце\] кому — а) погоджуватися стати чиєю-небудь дружиною, одружуватися з кимсь; б) погоджуватися на одруження своєї дитини з ким-небудь.
Начните вводить слово: