ро́зпач
-у, ч. Стан сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності; відчай.
• Впада́ти в ро́зпач — піддаватися почуттю сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності.
• З ро́зпачу — будучи охопленим почуттям сильного душевного болю, безнадійності, безвихідності.