раке́та
-и, ж.
1. Наповнений піротехнічною сумішшю снаряд, який при спалахуванні злітає високо в повітря; використовується для світлової сигналізації, освітлення місцевості, феєрверків і т. ін.
2. Літальний апарат або пристрій з реактивним двигуном. || військ. Бойовий снаряд, який приводиться в рух реактивною силою.
• Балісти́чна раке́та — ракета, що долає частину шляху після припинення роботи її двигуна по балістичній траєкторії.
• Бойова́ раке́та — безпілотний керований (крилаті ракети) або некерований на траєкторії (балістичні ракети) літальний апарат, що здійснює політ під дією реактивної сили і признач. для доставки бойової частини ракети до цілі.
3. Невелике судно на підводних крилах, яке рухається з великою швидкістю.