раб
-а́, ч.
1. У рабовласницькому суспільстві – людина, яка була позбавлена будь-яких прав і засобів виробництва й перебувала у повній власності рабовласника. || Селянин-кріпак або слуга кріпосника. || Людина, яка потрапила в економічну, політичну залежність від кого-небудь, втратила свої права, свободу дій.
2. перен. Той, хто сліпо виконує волю вищестоящої особи, осіб, плазує перед ними.
3. перен. Той, хто повністю підпорядковує чому-небудь свою волю, вчинки і т. ін.
• Раб бо́жий — а) (рел.) християнин; б) (жарт.) чоловік взагалі.