простота
I простота́ -и́, ж.
1. Якість і властивість за знач. простий 2-4).
• Свята́ простота́ — про надто довірливу, наївну людину.
2. Прості, невимушені стосунки між людьми. II просто́та -и, ж. , заст.
1. Простий народ.
2. Наївна, простодушна людина.