про́сти́й
про́ста́, про́сте́.
1. тільки про́сти́й.Елементарний за складом, однорідний; прот. складний, складений. || Нескладний за будовою, устроєм. || Первинний, основний, вихідний. Прості форми монополії .
• Про́ста́ речовина́ — сполука, що складається з атомів лише одного хімічного елемента.
• Про́сте́ ре́чення лінгв. — найменша синтаксична одиниця з комунікативною функцією, яка означає подію чи ситуацію.
• Просте́ това́рне виробни́цтво — виробництво, яке ґрунтується на приватній власності на засоби виробництва та особистій праці дрібних ремісників і селян, що виробляють продукцію для обміну або продажу.
• Про́сти́й інтерва́л муз. — інтервал, який за обсягом не перебільшує октави.
• Про́сти́й проду́кт — прибуток, що його одержують від землеробства, не рахуючи витрат виробництва.
• Про́стий такт муз. — такт, до складу якого входить лише одна сильна доля.
• Прості́ чи́сла мат. — числа натурального ряду, які більше за 1 і не мають інших дільників, крім 1 та самих себе.
2. Неважкий, легкий для розуміння, здійснення, виконання; прот. складний.
3. Позбавлений зовнішніх ефектів, вигадливості. || Буденний. || Не розкішний, скромний, позбавлений надмірностей, зайвих прикрас. || Позбавлений будь-якої манірності, пози; природний.
• Про́сти́м зви́чаєм — скромно, без урочистості, пишності.
4. Який нічим не вирізняється з-поміж інших, не має яких-небудь специфічних, визначних особливостей, якостей; звичайний. || Не рекомендований, не терміновий, без наперед оголошеної вартості (про лист, посилку, бандероль і т. ін.).
• Про́сти́й сме́ртний — звичайна людина.
• Про́сти́й дріб — не десятковий дріб.
5. Щирий, відвертий (про людину). || Невимушений, безпосередній. || Простодушний. || Позбавлений двоєдушності (про слова, думки і т. ін.). Простий серцем .
6. Невисокої якості, грубої обробки. || Грубий (про роботу, обробку і т. ін.). || у знач. ім. про́ста́, про́сто́ї, ж. , заст. Нічим не заправлена горілка.
7. Який належить до непривілейованої верстви, непривілейованого класу. || у знач. ім. про́сти́й, про́сто́го, ч. ; про́ста́, про́сто́ї, ж. Той, хто належить до непривілейованої верстви, непривілейованого класу.
• \[З\] про́сто́го ро́ду — який походить із непривілейованої верстви, непривілейованого класу.
8. Належний до трудової частини суспільства, до трудящих.
9. розм. Рівно спрямований; прямий. || Найкоротший (про шлях до чого-небудь). || Із рівним станом; стрункий.
• Про́сти́м о́ком — без окулярів, бінокля, мікроскопа і т. ін.
Начните вводить слово: