при́клад
I -у, ч.
1. Те, що варто наслідувати; зразок. || Той, кого варто наслідувати. Брати за приклад . Давати приклад .
2. Конкретний вияв чого-небудь, певна діяльність або поведінка якоїсь особи. || Конкретний, вияв чого-небудь, певна діяльність або поведінка якоїсь особи як ілюстрація або доказ чого-небудь. || Факт як свідчення чого-небудь.
• Для при́кладу — а) наприклад; б) для науки.
• Наводити при́клад — звертати чиюсь увагу на конкретний факт для ілюстрації або доказу чого-небудь.
3. Математичний вираз, що потребує розв'язання. II -у, ч. , заст. Влучний, часто римований вислів, що вживається відповідно до якої-небудь ситуації, до чогось сказаного.
Начните вводить слово: