па́нна
-и, ж.
1. Молода незаміжня поміщиця або дочка пана (у 1 знач. ) у старих Польщі, Литві, дореволюційних Україні та Білорусі. || перен. , ірон. , зневажл. Дівчина, яка вирізняється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, підкреслено витонченими манерами і т. ін. || У дореволюційний час – дочка заможних батьків, хазяїв.
2. заст. Ніжна, тендітна або гарно вбрана дівчина.
• Стара́ па́нна — те саме, що Стара́ ді́ва (див. ді́ва).
3. Ввічлива форма звертання або згадування стосовно до молодих дівчат в Україні та деяких інших країнах.
Начните вводить слово: