пан
I -а, ч. У давньогрецькій міфології – бог лісів; пізніше – покровитель пастухів, мисливців, рибалок, бджолярів; у римській міфології – Фавн. II -а, ч.
1. Поміщик у старих Польщі, Литві, дореволюційних Україні та Білорусі. || перен. , ірон. , зневажл. Людина, яка вирізняється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, підкреслено витонченими манерами і т. ін.
2. Той, хто мав привілейоване становище в дореволюційному суспільстві, належав до забезпечених верств міського населення, інтелігенції. || Той, хто має владу над іншими; володар, хазяїн.
3. В Україні та деяких інших країнах – ввічлива форма звертання або називання стосовно до осіб чоловічої статі. || У сучасній дійсності – ввічлива форма згадування або звертання. Пан посол . Пан міністр . || ірон. Особа, яка не користується в кого-небудь повагою або викликає презирство своєю поведінкою. || Звичайно зі словом-прикладкою – шаноблива форма звертання до чоловіка в усній народній мові.
• Па́не-бра́те заст. — формула звертання до чоловіка, вживана в усній народній мові.
Начните вводить слово: