паж
-а, ч.
1. У середні віки – хлопчик, юнак дворянського роду, який перебував при знатній особі (феодалі, королі і т. ін.) й виконував певні обов'язки. || перен. , ірон. Про чоловіка, який віддано, прислужливо упадає коло жінки.
2. У дореволюційній Росії та західноєвропейських країнах до початку 19 ст. – нижча придворна посада, а також особа на цій посаді.
3. У царській Росії – вихованець пажеського корпусу.