особли́вий
-а, -е.
1. Який чимось вирізняється з-поміж інших, не такий, як інші, не схожий на інші; незвичайний, винятковий. || Характерний лише для певного предмета, явища, певної особи і т. ін.; своєрідний, специфічний. || Який відзначається більшою, ніж звичайно, мірою свого вияву.
2. Який має спеціальне завдання, призначення. Особливий відділ .