ора́кул
-а, ч.
1. У стародавніх греків, римлян та деяких народів Сходу – пророцтва, що нібито йшли від богів і витлумачувалися жерцями. || Божество, що пророкувало, а також жрець, який це пророцтво витлумачував. || Місце, храм, де давалися ці пророцтва. Дельфійський оракул .
2. перен. Особа, висловлювання якої визнаються незаперечною істиною.
3. заст. Ворожильна книга.
Начните вводить слово: